ГАЛИЦЬКА МЕМУАРИСТИКА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. ПРО ВИКЛИКИ ПЕРЕД УКРАЇНСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ВІДРОДЖЕННЯМ В 1860-І –1870-І РР
(На прикладі спогадів Анатоля Вахнянина, Остапа Терлецького, Андрія Чайковського)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2786-6963.2.2023.317895Ключові слова:
Галичина, українське відродження, мемуаристика, москвофіли, народовці, рутенство, радикали-соціалістиАнотація
У статті зроблений аналіз трьох мемуарних матеріалів галицьких українських авторів: Анатоля Вахнянина, Остапа Терлецького та Андрія Чайковського. Їхні спогади присвячені періодові кінця 1860-х–1870-м рокам, коли в галицькому суспільстві почався активний процес становлення модерного українства. Це був час поступової переваги молодого народовського руху над великим табором москвофільства, який домінував від 1850 р. Названі автори осмислювали у своїх спогадах причини й наслідки поразки москвофілів і чинники успіху народовців-націоналістів.
Дається оцінка «Споминам з життя» (1908) А.Вахнянина як важливого джерела з історії Галичини другої половини ХІХ ст. Тлумачаться різноманітні аспекти, за допомогою яких цей автор показав головні напрямки посилення народовського табору в краї. Фактологічна основа документу розкриває важливі моменти цього процесу, пояснює його віхи.
Розвідка О.Терлецького «Москвофіли і народовці 70-х рр.» (1902), яка має явні мемуарні ознаки, є зразком дуже аналітичного дослідження. Автор пояснює головні історичні промахи галицьких москвофілів як наскрізь ретроградного, сервілістського, безідейного руху. Народовці зуміли стати конкурентами для москвофілільства через реальну програму націотворення та культуротворення. Водночас галицькі народовці несли в собі фатальні ментальні ознаки рутенства: політичну обережність та схильність до декоративної культурницької поведінки.
У невеликому спогаді А.Чайковського «З часів переполоху» (1904) зроблено спробу пояснити глибину моральної неготовності галицьких народовців 1970-х рр. до рішучих громадянських дій. Над цим середовищем ще й далі панував менталітет пристосуванства, проавстрійського лоялізму, культурно-інтелектуальної провінційності. Через це народовці не змогли залучити в свої лави молоді таланти, які з’явилися на галицькому горизонті: Івана Франка, Остапа Терлецького, Михайла Павлика та ін. Тому новий соціялістичний рух в Галичині, в який вони влилися, став гідним конкурентом нородовцям і лідером національного розвитку.
Загальні висновки дослідження тлумачать широку проблему ментально-суспільної трансформації Галичини в останній третині ХІХ ст., коли галицьке українське суспільство нарешті почало долати фатальні ментальні ознаки рутенства як варіянту глибоко провінційного філістерства, морально-ідейної хвороби бездержавності, малоросійства (психологічного комплексу національної неповноцінності). Москвофільство було лише новою еманацією рутенства, це був вкрай безідейний, безпринципний, морально калічний рух. Галицьке народовство зміцнило національні основи українства в Галичині, але воно продовжувало хворіти ментальними комплексами. Тож поява молодих соціялістів та лібералів, ідейним лідером яких був емігрант із підросійської України Михайло Драгоманов (1841–1895), означала громадянський, культурний, інтелектуальний бунт молоді проти затхлої атмосфери філістерства й рутенщини.
Посилання
Андрусяк М. Генеза й характер галицького русофільства в XIX–XX ст. Прага, 1941. 247 с.
Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства. Львів, 1935.135 с.
Аркуша О. Форми взаємодії держави у суспільства в українських регіонах у складі монархії Габсбурґів // Аркуша О., Кондратюк К., Мудрий М., Сухий О. Час народів: Історія України ХІХ століття. Львів: Літопис, 2016. С. 47 – 89.
Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині ХІХ – на початку ХХ ст.: ґенеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. 1999. Вип. 34. С.231 – 268.
Барвінський О. Спомини з мого життя. Нью-Йорк – Київ. 2004. (Частина перша і друга). 2009. (Том другий, частина третя та четверта). 528 с. і 728 с.
Батенко Т. Анатоль Вахнянин. Біля джерел національного відродження. – Львів: НТШ, 1998. 156 с.
Вахнянин А. Спомини з життя. Львів, 1908.139 с.
Вендлянд А. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією і Росією. 1848 – 1915. Львів: Літопис.2015.
Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців. Львів.1916. 154 с.
Гординський Я. До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х рр. ХІХ в. Львів,1917. 264 с.
Заневич І. [Терлецький О.] Літературні стремління галицький русинів: 1772 –1876 // Житє і слово.1894. Т.1. С.207 – 215; С. 358 – 370; Т. 2. С. 69 – 80; С. 198 – 204; С. 428 – 451; Т.3. С. 99 – 110; С. 274 – 285; С. 430 – 461; Т. 4. С. 112 – 160; С. 272 – 302; С. 385 – 454.
Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848 – 1914. Львів. 1926. 737 с.
Лисяк-Рудницький І. Українці Галичини під австрійським пануванням // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. К.: Основи. 1994. Т.1. С.413 – 450.
Мудрий М. «Згадки з життя свого і своєї родини»: Спогади Тита Реваковича як джерело до історії Галичини ХІХ ст. // Записки НТШ. 2006. Т. 252. С. 708 – 762.
Мудрий М. Формування новочасної національно-політичної культури українського суспільства Галичини (проблема зовнішніх моделей) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів.2003. Вип. 38. С.115 – 147.
Олесницький Є Сторінки з мого життя. Стрий: Щедрик.2007. 382 с.
Пахолків С. Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства і емансипація нації. Львів. ЛА «Піраміда», 2014. 612 с.
Романів Т. Остап Терлецький у суспільно-політичному житті Галичини останньої третини ХІХ століття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Львів, 2021. 221 с.
Середа О. "Громади ранніх народовців у Східній Галичині (60-ті роки ХІХ століття) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Випуск 9 (2001): 378 – 392.
Середа О. Між українством і панславізмом: До історії змін національної ідентичності галицько-руських діячів 60-х років ХІХ ст. (Спроба полі біографічного дослідження) // Journal of Ukrainian Studies. Volumes 35-36. 2011. С. 103 – 119.
Середа О. Національна свідомість і політична програма ранніх народовців у Східній Галичині (1861-1867) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Випуск 34 (1999). С. 199–214.
Сухий О. Від русофільства до москвофільства (російський чинник в громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХІХ ст. Львів. 2003. 289 с.
Сухий О. Галичина: між Сходом і Заходом. Нариси історії ХІХ – початку ХХ ст. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича.1999. 226 с.
Терлецький О. Галицько-руське письменство. 1848–1865 рр. на тлі тогочасних суспільно-політичних змагань галицько-руської інтелігенції. Львів, 1903. 146 с.
Терлецький О. Знесенє панщини в Галичині. Причинок до історії суспільного життя і суспільних поглядів 1830–1841 рр. Львів, 1895. 288 с.
Терлецький О. Москвофіли і народовці в 70-их рр. Львів: НТШ, 1902. 61 с.
Франко І. Др. Остап Терлецький. Спомини і матеріали // Франко І. Зібрання творів у 50 т. К.: Наукова думка. 1976 – 1986. Т.33. С. 304 – 370.
Франко І. Із історії москвофільського письменства у Галичині // Там само. Т.31. С. 458 – 480.
Франко І. Іван Наумович // Там само. Т. 53. С.258 – 267.
Франко І. З остатніх десятиліть ХІХ віку // Там само. Т. 31. С. 471 – 530.
Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Там само. Т.40. С.194 – 490.
Франко І. Стара Русь // Там само. Т.37. С. 79 – 110.
Франко І. Post scriptum про Володимира Стебельського // Там само. Т.36. С.57–67.
Чайковський А. З часів переполоху: Спомини й рефлексії // Літературно-науковий вістник. 1904. Кн. 2. С. 107 – 115.
