ГАЛИЦЬКИЙ ІНТЕРТЕКСТ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРІ
DOI:
https://doi.org/10.24919/2786-6963.1.2022.268783Ключові слова:
Галичина, українське національне відродження, культурні впливи, рутенство, москвофільство, народовці, література, бідермаєрАнотація
(Замість переднього слова)
У статті аналізуються історичні умови, культурні ситуації та інтелектуальні устремління життя галицьких українців від кінця XVІІІ-го до середини ХІХ-го ст. Проведено наукове узгодження проблеми становлення галицької регіональної та культурної ідентичності. Запропоновано нову періодизацію історії розвитку галицького українства. Визначено три головні виклики, перед якими воно опинилося, моделюючи свою модерну ідентичність: рутенство як ментальний комплекс національної неповноцінності і провінційності, москвофільство як ідейну форму національної поразки, соціалізм як ідеологію нівеляційного космополітизму.
Осмислено значення австрійських цивілізаційних таполітичних впливів на Галичину. Описано ситуацію першої культурницької організації українців в Галичині зі створенням просвітницького гуртка в м. Перемишль у 1810-і роки. Пояснено, чому під час революції 1848 р. українці в Галичині не здобули вирішальної перемоги. Дано характеристику головних діячів галицького відродження в середині ХІХ ст. Проаналізовано причини піднесення і занепаду табору москвофілів як агентів впливів Російської імперії в Галичині. Досліджено характер та особливості становлення нового ідейного табору – галицьких народовців, які у 1870–1890-і рр. здобувають повну перевагу над москвофілами й спрямовують галицьких русинів в русло послідовного національно-культурного відродження.
В аспекті художньої літератури визначено, що галицьке літературне піднесення було пов’язане насамперед із усвідомленням старої писемної традиції в Галичині, яка творилася староукраїнською мовою. На відміну від українців підросійської Надніпрянщини, галицькі українці довго зберігали писемну мову церковнослов’янського забарвлення, що мало свої плюси і мінуси. Хоча літературно галичани поступалися наддніпрянцям виразністю й багатством художньої мови, яскравістю талантів, але ідейно вони тримали рівень. Так, Федір Заревич, перейнявши естетичні впливи австрійського стильового бідермаєру, спрямував галицьку українську літературу до реалізму і цим спонукав великий літературний талант Івана Франка (1856 – 1916), який кардинально оновив і збагатив галицьку українську літературу
Посилання
Arkusha O., Kondratiuk K., Mudryi M., Sukhyi O. Chas narodiv: Istoriia Ukrainy XIX stolittia. Lviv, 2016. s. 62.
Bahan O. «I my v Yevropi»: Ukrainstvo i slovianska ideya v istorii i perspektyvi // “Universum”. 2013. № 7-8. s. 53-55.
Bahan O. Kulturolohichna i natsiosofska problematyka v literaturoznavchykh studiiakh Ivana Franka (Piznii period tvorchosti: 1895–1907 rr.). Drohobych, 2021. 212 s.
Bahan O. Chomu pochalasia Persha svitova viina? (Heopolitychne znachennia Halychyny v osmyslenni ukrainskykh istorykiv pochatku KhKh st.) // Idem. Aktualna natsiosofi ia: teoretychni, kulturolohichni, heopolitychni ta istoriosofski aspekty: Vybrani statti, esei, vystupy. Lviv: Piramida, 2016. s. 362-383.
Vynnychenko O. Seimyky Rechi Pospolytoyi u svitli seimovykh poborovykh universaliv (1587–1632). Visnyk Lvivskoho universytetu: Seriia istorychna. Lviv, 2010. Vyp. 45. s. 335-375.
Voloshchuk M. «Rus’» v Uhorskomu korolivstvi (XI – druha polovyna XIV st.): suspilno-politychna rol, mainovi stosunky, mihratsii. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV, 2014. 496 s.
Hnatyshak M. Istoriia ukrainskoi literatury. Knyha persha. Praha, 1941. 133 s.
Yevshan M. Sviato Markiiana Shashkevycha // Idem. Krytyka. Literaturoznavstvo. Estetyka. Kyiv: Osnovy, 1997. s. 33-44.
Zerov M. Marko Vovchok. Tvorchist’. Krytyka pro Marka Vovchka // Idem. Ukrainske pysmenstvo XIX st. Vid Kulisha do Vynnychenka. Drohobych: Vidrodzhennia, 2007. S. 226-232.
Kyrychuk O. Istorychni doslidzhennia diiachiv Stavropihiiskoho instytutu u Lvovi (1864–1890-iroky). Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Zbirnyk na poshanu profesora Yuriya Slyvky. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha, 2000. s. 141-149.
Krevetskyi I. Pochatky presy na Ukraini. Zapysky Naukovoho Tovarystva im. Shevchenka. Lviv, 1926. T. CXLIV. s. 185-208.
Magochiy P. R. Ukraina: Istoriya yiyi zemel’ ta narodiv. Uzhhorod, 2012. 407 s.
Orlevych I. Struktura ta orhanizatsiina diialnist Lvivskouyi Stavropihiyi (kinets XVIII – persha polovyna XIX stolittia). Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Zbirnyk na poshanu profesora Yuriya Slyvky. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha, 2000. s. 132-140.
Pankevych I. Literaturnyi bidermaier v halytsko- ukrainskomu pysmenstvi. Pratsi ukrainskoho istoryko-fi lolohichnoho tovarystva v Prazi. Praha, 1941.
Prokhasko Yu. Mozhlyva istoriia «halytskoi literatury». Istorii literatury: Zbirnyk statei. Lviv: Litopys, 2010. s. 1-87.
Prokhasko Yu. Chy mozhlyva istoriia «halytskoi literatury»? Istorii literatury: Zbirnyk statei. Lviv: Litopys, 2010. [Zvorot]. s. 1-30.
Tomashivskyi S. Halychyna: Politychno-istorychnyi narys z pryvodu svitovoi viiny. Lviv, 1915. 35 s.
Franko I. Deshcho pro polsko-ukrainski vidnosyny // Idem. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. Kyiv: Naukova dumka, 1986. T. 46. Kn. 2. S. 258-279.
Franko I. Ivan Hushalevych // Idem. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. Kyiv: Naukova dumka, 1982. T. 35. s. 3-71.
Franko I. Nash pohliad na polske pytannia // Idem. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. Kyiv: Naukova dumka, 1986. T. 45. s. 204-220.
Franko I. Stara Rus’ // Idem. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. Kyiv: Naukova dumka, 1982. T. 37. s. 79-110.
Chyzhevskyi D. Istoriia ukrainskoi literatury. Ternopil, 1994. 480 s.
Shlemkevych M. Halychanstvo. Lviv, 1997. 104 s.
Wolff L. The Idea of Galicia: History and Fantasy in Habsburg Political Culture. Stanford University Press, 2010. 388 pp.
