ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИЙ СВЯЩЕННИК ЙОСИФ КРАСИЦЬКИЙ (*1828–†1908) – АВТОР САТИРИЧНОЇ ДРАМИ «BUDZIATYŃCE» (1861)
DOI:
https://doi.org/10.24919/2786-6963.1.2022.268805Ключові слова:
Іван Франко, Йосиф Красицький, драма «Budziatyńce», українська література в Галичині, українсько-польська літературна двомовність, українсько-польські відносини ХІХ ст., галицькі москвофілиАнотація
У статті з’ясовується авторство і розглядається проблематика триактової драми «Budziatyńce» (1861), фрагменти якої (як твору невідомого автора) вперше опублікував Іван Франко з власною передмовою та коментарем, під загальною назвою «Будятинці» у львівській газеті «Діло» (1908. 18/5, 20/7, 22/9 січня). «Мелодраму» (за авторським означенням) написано римованими силабічними віршами польською та українською мовами.
Певно, з огляду на деякі ідеологічно некоректні й сороміцькі пасажі в драмі Франкову публікацію уривків із неї з його передмовою і коментарем не передруковано в радянському виданні «Зібрання творів» І. Франка, а подано значно пізніше в додатковому 54-му томі (2011). Проте в коментарях не згадано тогочасних відгуків на Франків коментований першодрук фрагментів із драми та її автора не з’ясовано. Ці питання уперше висвітлено у пропонованій статті.
У відгуку на Франкову публікацію греко-католицький священник Осип (Йосиф) Боцян розкрив особу автора драми «Budziatyńce» (Йосиф Красицький, колишній парох Дернова, тепер села Львівського р-ну Львівської обл.) та окреслив її прототипів (стаття «В справі “Будятинців”» у газеті «Діло» за 24/11 січня 1908 р.). У двох листах із провінції (без зазначення адресантів), оприлюднених у львівській москвофільській газеті «Галичанинъ» (1908. 19.І/1.ІІ), було засуджено і сатиру на руських священників у драмі «Budziatyńce», і Франків коментар, і газету «Діло» за цю публікацію. Натомість греко-католицький священник Александер Стефанович у листі до «Галичанина» (Будятинцы-милятинцы // Галичанинъ. 1908. 24.І/6.ІІ) підтвердив авторство Красицького, розкрив обставини й причини появи його скандальної сатиричної драми та оцінив її схвально.
Автор драми «Budziatyńce» греко-католицький священник Йосиф Красицький (*1828–†8 грудня 1908) працював у Дернові адміністратором парохії (1855–1860), відтак довголітнім парохом (1860–1903). Провадив активну громадсько-політичну діяльність: обирався послом (депутатом) до Галицького крайового сейму (1867–1882) і віденської Державної Ради (1873–1879). Належав до москвофілів.
Двомовна сатирична драма «Budziatyńce» Йосифа Красицького, яку високо оцінили І. Франко та А. Стефанович, заслуговує на повне видання її тексту і прихильну згадку в історіях української літератури як цікава й характеристична пам’ятка з часів галицького літературного та й загалом національного відродження початку 1860-х років. Щоправда, для видання драми «Budziatyńce» треба розшукати бодай один зі списків цілого твору.
Посилання
Barvinskyi O. Spomyny z moho zhyttia. New York-Kyiv: Stylos, 2010. Tom druhyi. Chastyny tretia ta chetverta. 1119 s.
Barvinskyi O. Spomyny z moho zhyttia. Kyiv: Foliant, 2018. Tom chetvertyi. Chastyna shosta. 1005 s.
Blazheiovskyi D. Istorychnyi shematyzm Lvivskoi arkhiieparkhii (1832–1944). Lviv Kyiv, 2004. T. 2: Dukhovenstvo i Relihiini Zghromadzhennia. 550 s.
Botsian O. V spravi «Budiatyntsiv». “Dilo”. 1908. no. 17. 24/11.I. s. 3.
Budiatyntsы-myliatyntsы. “Halychanynъ”. 1908. no. 20. 24.I/6.II. s. 2-3.
Vsenarodnoe vѣche vo Lvovѣ, ȏtbыvshoesia dnia 21 yanvaria (2 fevralia) 1892 r. Nakladomъ obshchestva «Russkaia Rada». Lvovъ: Typohrafi ia Stavropyhiiskoho Ynstytuta, [1892]. 159 s.
Dotsenko R., Mukomela O. Dudko Fedir Stepanovych. Entsyklopediya suchasnoyi Ukrainy. Kyiv, 2008. T. 8. s. 311.
Ivan Franko: Bibliohrafi ia tvoriv: 1874–1964 / Sklav M. Moroz. Kyiv: Naukova dumka, 1966. 447 s.
Moskvofi lske viche u Lvovi. “Narod”. 1892. no. 4. 15.II. s. 49-54.
Napast p. Franka vъ «Dil-ѣ» na russkoe dukhovenstvo. “Halychanynъ”. 1908. no. 16. 19.I/1.II. s. 1-2.
«Narod» 1890–1895 : Systematychnyi pokazhchyk zmistu zhurnalu / Uklad. P. Babiak. Lviv: Vyd-vo Lvivskoyi naukovoyi biblioteky im. V. Stefanyka, 1970. 135 s.
Nakhlik Ye. Virazhi Frankovoho dukhu: Svitohliad. Ideolohiia. Literatura. Kyiv: Naukova dumka, 2019. 639 s.
O. Iosyfa Krasytskoho… “Dѣlo”. 1893. no. 102. 10/22.V. s. 3.
Po takъ zvanômъ «vsenarodnômъ» vѣ-chu. “Dѣlo”. 1892. no. 18. 23.I/4.II. s. 1.
Takъ zvane «vsenarodne» vѣche… “Dѣlo”. 1892. no. 16. 21.I/2.II. s. 2.
Takъ zvane «vsenarodnoie» vѣche… “Dѣlo”. 1892. no. 17. 22.I/3.II. s. 1-2; Ch. 18. 23.I/4. II. S. 1-2.
U Lvovѣ dnia 2 n. st. liutoho 1892. “Dѣlo”. 1892. no. 16. 21.I/2.II. s. 1.
U Lvovѣ dnia 30 n. st. Sѣchnia 1892. “Dѣlo”. 1892. no. 14. 18/30.I. s. 1.
Franko I. Blazhennyi muzh, shcho yde na sud nepravykh… // Idem. Zibrannia tvoriv: U 50-ty t. Kyiv: Naukova dumka, 1976. T. 3. s. 148-149.
Franko I. Budiatyntsi / D-r Ivan Franko. “Dilo”. 1908. no. 12. 18/5.I. s. 1; no. 13. 20/7.I. s. 1; no. 15. 22/9.I. s. 1-2.
Franko I. Budiatyntsi [Spysok rukoiu F. Dudka i nevidomoiu rukoiu z publikatsii v «Dili»]. Instytut literatury im. T. Shevchenka NAN Ukrainy. F. 3. Od. zb. 2998. 21 ark.
Franko I. Budiatyntsi // Idem. Dodatkovi tomy do Zibrannia tvoriv u piatdesiaty tomakh. Kyiv: Naukova dumka, 2011. T. 54. s. 732-761.
Chornovol I. 199 deputativ Halytskoho seimu. Lviv, 2010. 224 c.
[Franko I.]. Wiec ruski. “Kurjer Lwowski”. 1892. nr. 35. 4 lutego. s. 5.
