ІВАН КУЗІВ – ОСОБИСТІСТЬ, СВЯЩЕННИК, ЕТНОГРАФ, ФОЛЬКЛОРИСТ

Анотація

Стаття є першою спробою в окремій розвідці систематизувати й опрацювати джерелознавчі та інтерпретаційні матеріали, дотичні життєпису та фольклористично-етнографічного доробку Івана Кузева (*1857–†1918), галицького греко-католицького священника, і всебічно, детально й узагальнено висвітлити його взаємини з І. Франком, який був його гімназійним товаришем. Розглянуто приятелювання о. Кузева з І. Франком у 1886–1889 рр., листування (9 недатованих листів Кузева до письменника, ймовірно, 1886–1889 рр., зрідка 1890-х). Франко декілька разів літував на його парохії в с. Дидьові (тепер на цьому місці – кордон України з Польщею), то сам, то з дружиною та дітьми. Висвітлено фольклористично-етнографічну співпрацю о. Кузева з Франком та його дружиною Ольгою Франко (зокрема, за Франковою спонукою Кузів написав оригінальну фольклористично-етнографічну розвідку про бойків «Житє-бутє, звичаї і обичаї гірского народу», 1889), Франкове гостювання у Кузева під час антропологічно-етнографічної експедиції на Бойківщину, що відбулася 18 серпня – 24 вересня 1904 р. До свого видання «Галицько-руських народних приповідок» (т. 1 – 1905, т. 2 – 1908, т. 3 – 1910) Франко запозичив паремії з рукописних збірок І. Кузева, про нього як фольклориста й етнографа прихильно згадував у працях 1900-х років. Дещо з фольклорних записів о. Кузева (колядки і варіант казки «Нерозумний вовк») опублікував Володимир Гнатюк. Володіючи даром усної оповіді, о. Кузів спричинився до створення Франкового оповідання «Чума», в його оселі письменник завершив оповідання «Батьківщина» (1904). Франко не лише користувався гостинністю Кузева для літнього відпочинку та творчої праці в мальовничій Дидьові, не лише залучав його до фольклористично-етнографічної діяльности, а й брав активну участь у церковних відправах о. Кузева.